Літають працьовиті бджоли, Бузок духмяний розквіта. Багато літ пройшло,відколи Страшна скінчилася війна. Та досі ще живі герої, І пам'ять їхняя жива. У їх руках немає зброї, Лишились тільки їх слова. Біжить сльоза по блідім виді, Тремтить тюльпан в старій руці. Вже не залишилось і сліду Тієї страшної війни. Але вони не забувають Загиблих юних вояків. Герої й досі пам'ятають, Хто з ким у полум'ї горів. Ідуть й здоровії,і хворі, І ті,що вже не можуть йти. Їх пожаліла люта доля- Вони залишились живі. Щороку всі країни світу, Які горіли в цім вогні, На згадку про героїв світлу Несуть до них дари весни- Вінки й букети перших квітів, А головне-свою любов. За землю цю було пролито Їх власную невинну кров. "Що в світі головне "-спитають Сучасні молоді сини. Герої це напевно знають- "Аби лиш не було війни!"