Гранитное — первоначальное название Карань. Затем после основания частью жителями села Новая Карань в 1881 году носило название Старая Карань. В 1943 году выделился хутор Новоселовка. Гранитное расположено на правом берегу реки Кальмиус в междуречье притоков Дубовой и Столовой балок. Расположено в 15 километрах от районного центра и в 25 километрах от железнодорожной станции Карань. Дворов 1200, население 4600 человек. В состав сельского совета входит село Старомарьевка.
Село Гранитное было образовано в 1780 году греками переселенцами из крымских населенных пунктов Карань 331 человек, Черкес-Кермана 307, Мармара 103 человека. По большему количеству переселенцев было названо село Карань.
Михайлівка - центральна садиба Михайлівської сільської ради. Село розташоване на лівому узбережжі річки Грузськиї Єланчик. Площа - 163 га. Населення 608 чоловік.
Михайлівка заснована в 1830-1835 роках. Спочатку село мало назву - хутір Сальский, потім Серебряківка, а з 1906 року - село Михайлівка. В 1924 році Михайлівка відносилася до Греково-Олександрівської сільської ради. В 1936 році на території цієї ради було утворено 3 сільських ради: Михайлівська, Садківска. Греково-Олександрівська.
З 2002 року по теперішній час на території с.Михайлівка розміщена центральна садиба агроцеху № 39 ВАТ ММК ім. Ілліча, що веде м'ясо-молочно-зерновий напрямок.
Тельманово — посёлок городского типа в Донецкой области Украины, административный центр Тельмановского района. Расположен на юго-востоке области.
Тельмановскому поселковому совету подчинены следующие населённые пункты: Белая Криница , Дерсово, Зерновое, Свободное, Чумак.
История Основан в 1897 году немцами-колонистами. До 1935 года назывался Остгейм, переименован в честь Эрнста Тельмана. В посёлке располагались колхозы имени Сталина («Остгейм») и 17-го Партсъезда.
Население
По состоянию на 2005 год население посёлка составляло 3325 жителей. По состоянию на 2008 год население посёлка составляло 5825 жителей.
Тельмановский район расположен на юго-востоке Донецкой области. Население — 35 058 чел., площадь — 1 340 км². Центр — пгт Тельманово. В составе 3 пгт (райцентр, Андреевка, Мирное, 65 населённых пунктов, объединенных в 3 поселковых и 12 сельских советов. 19 колхозов, 3 совхоза, 5 промышленных предприятий, 3 больницы, 31 школа, 15 ДК, 32 библиотеки, 2 музея.
Добывается гранит, плавикового шпата (флюорит). Ботанический памятник природы «Урочище Лес на граните». Памятник архитектуры — Преображенская церковь (1846, село Коньково). Территория компактного проживания греков, немцев. Большая часть района (восточнее реки Кальмиус) до 1917 года входила в состав Земли войска Донского.
Тельмановский район — красочный уголок Приазовья, история которого начинается с периода палеолита, поэтому многонациональные особенности его представлены особенно колоритно.
Историю района и страны делают люди, которыми всегда гордилась наша земля. Два Героя Советсткого Союза — Иван Мартынович Бейда и Николай Ермолаевич Самоход, 18 Героев Социалистического труда, в том числе Ксения Григорьевна Янчук и Елена Йосиповна Рудницкая, 2 заслуженных врача Украины, 2 заслуженных работник сельского хозяйства, 106 отличников образования Украины, 92 орденоносца, заслуженные деятели науки, академики — золотой человеческий фонд Тельмановщины. Тельмановцы имеют своих олимпийских чемпионов — Илью Мате и Нину Зюськову, мастеров спорта международного класса, среди которых чемпион мира Сергей Подоляк, заслуженных тренеров Украины.
Центр – смт.Тельманове Територія – 1340 кв.км Чисельність населення – 34,42 тис.чол.
Тельманівський район розташований на південному сході Донецької області, межує з Волноваським, Старобешівським, Володарським та Новоазовським районами нашої області та з Російською Федерацією. Площа району – 1340 квадратних кілометрів. По території району протікають з півночі на південь дві річки – Кальміус та Грузський Єланчик. На Кальміусі побудовано три водосховища. Найбільше з них, Павлопольське, в нашому районі. На Єланчику також побудовано декілька водосховищ, два з них – Греково-Олександрівське та Кузнецово-Михайлівське – у межах району. Клімат нашого району помірно континентальний. Узимку морози часто змінюються відлигою. В цілому клімат сприятливий для сільськогосподарського виробництва. Грунт, в основному, чорнозем. На схилах балок та кам'янистих пагорбах до цього часу збереглась цілинна рослинність: ковиль, пирій, щавель, чебрець, деревій, звіробой, тисячолистник; біля річок – водяний перець, куряче просо, комиш,овсяниця. В степу та лісопосадках водяться зайці, лисиці, суслики, степні тхори; зустрічаються також тушканчики, дикі кабани, єнотовидні собаки. На території району знайдені великі залежі гранітів, розробку яких ведуть Каранський та Тельманівський кар’єри. По берегах річок багато виходів вапняка, знайдено перші алмази. В районі 60 населений пункт, в тому числі 1 селище міського типу – Тельманове, 2 селища – Андріївка і Мирне. Щільність населення 23 чоловік на 1 кв.км. За національними ознаками район характеризується наступним чином: українці – 54,3%, росіян – 23,4%, білоруси – 0,7%, молдавани – 0,3%, болгари – 0,1%, греки – 18%, інші національності – 0,6%. В районі мешкає 31,4 тис. осіб, з них - 21,7 тис. осіб сільського населення та 9,7 тис міського населення.
Воскресла пам'ять. Тельманівський район Донецької області.
Історичний нарис, свідчення мешканців району, документи, вшанування пам'яті жертв Голодомору - //Серія книг «Гірка пам'ять». - Упорядн. Блєднов С.Ф. - Донецьк: видавництва КП «Регіон». СПД Блєднов, 2008-176 с.
У книзі опубліковані матеріали про голодомор на Донеччині у 1932-1933 роках, зокрема у Тельманівському районі, надано свідчення очевидців голоду, опубліковано дослідження істориків і краєзнавців; архівні документи та матеріали про вшанування пам'яті жертв Голодомору. Розрахована на широкий читацький загал та рекомендована як методичний посібник при вивченні теми Голодомору.
Все проходит, но память остается с человеком, с народом. Она возвращает нас к прошлому, но не освобождает от ошибок. Прошлое не покидает нас, оно наше настоящее... Прошлому и настоящему посвящена замечательная работа Владимира Георгиевича Душки «От старины глубокой до наших дней». Очерки охватывают события, связанные с историей Тельмановского района Донецкой области.
Історію району і країни створюють люди, якими завжди славилася Тельманівська земля. Два Героя Радянського Союзу – Іван Мартинович Бейда та Микола Єрмолайович Самоход, 18 Героїв Соціалістичної праці, серед яких Ксенія Григорівна Янчук та Олена Йосипівна Рудницька, 2 заслужених лікаря України, 2 заслужених робітників сільського господарства, 106 відмінників освіти України, 92 орденоносці, заслужені діячі науки, академіки – золотий фонд Тельманівщини. Тельманівці мають своїх олімпійських чемпіонів Іллю Мате та Ніну Зюськову, майстрів спорту міжнародного класу, серед яких чемпіон світу Сергій Подоляк, заслужених тренерів України. Основний потенціал Тельманівського району – це люди, від дітлахів до ветеранів.
Душка Володимир Георгійович - партизан підпільник, фронтовик. Делегат першого республіканського з’їзду вчителів України, нагороджений знаком „Відмінник народної освіти УРСР”. Трудовий стаж 60 років. Більше 50 займається краєзнавством, член авторського колективу тому „Історія міст і сел Українськой РСР Донецкая область”. Більше 200 інформацій, публікацій опубліковано в районній, молдавській, білоруській, грецькій та інших газетах. Автор п’яти книг про історію Тельманівського району.
Бейда Иван Мартынович 15. 9. 1916 - 9. 12. 1987 Герой Советского Союза
Бейда Иван Мартынович - командир взвода разведки роты управления 178-й танковой бригады 10-го танкового корпуса 40-й армии Воронежского фронта, младший лейтенант. Родился 15 сентября 1916 года в селе Кузнецово-Михайловка ныне Тельмановского района Донецкой области Украины в семье крестьянина. Украинец. Член ВКП(б)/КПСС с 1940 года. Окончил неполную среднюю школу. Работал трактористом в МТС. В Красной Армии в 1937-39 годах и с 1941 года. В боях Великой Отечественной войны с сентября 1941 года. Указом Президиума Верховного Совета СССР от 10 января 1944 года за образцовое выполнение боевых заданий командования на фронте борьбы с немецко-фашистскими захватчиками и проявленные при этом мужество и героизм, младшему лейтенанту Бейде Ивану Мартыновичу присвоено звание Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали «Золотая Звезда» (№ 2370).
